Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
булькати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
булькати — кам, каш, Вр. Утворювати короткі і часті звуки, кип ячучи або виливаючи якусь рідину … Словник лемківскої говірки
бульк — виг. 1) Уживається на позначення звуку, що утворюється від сплеску води, коли в неї щось падає. 2) Уживається як присудок за знач. булькати … Український тлумачний словник
булькання — я, с. Дія за знач. булькати і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
булькіт — коту, ч. Дія за знач. булькати, булькотати 1) і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
булькнути — не, док. 1) Однокр. до булькати. 2) розм. Упасти з бульканням … Український тлумачний словник
булькотати — очу/, о/чеш і булькоті/ти, очу/, оти/ш, недок. 1) Підсил. до булькати. 2) перен., розм. Невиразно говорити; бурмотати … Український тлумачний словник
забулькати — аю, аєш, док. 1) Почати булькати (про рідину). 2) Падати або стрибати у воду, утворюючи характерні звуки булькання … Український тлумачний словник
побулькувати — ує, недок. Булькати стиха або час від часу … Український тлумачний словник
ґаргулья — (фр. < лат., грец. булькати) 1. Відгалуження від водовідвідного жолоба на краях покрівлі. 2. Витесаний з каменя, скульптурно обрамлений водостік в часи середньовіччя виконувався у вигляді голови фантастичної тварини, чудовиська, простягнутої… … Архітектура і монументальне мистецтво
